Інструкція про встановлення груп інвалідності була затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України № 183 від 07.04.2004р. Ця Інструкція була прийнята на виконання Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року N 83.
Фактично Інструкція про встановлення груп інвалідності виконує роль допоміжного нормативно-правового акту, що спрямований на конкретизацію положень нормативно-правових актів з вищою юридичною силою.
Натомість 06.10.2005р. було прийнято закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», який визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.
Також в законі було запроваджено нововведення щодо поділу першої групи інвалідності на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді, встановлено на рівні закону повноваження медико-соціальних експертних комісій. Крім того, в законі багато уваги приділено складанню та виконанню індивідуальної програми реабілітації інваліда.
Таким чином, починаючи з кінця 2005 року закладено певні нові засади встановлення інвалідності, що, у свою чергу, зумовлює прийняття підзаконних нормативно-правових актів, які спрямовані на виконання вимог закону, в новій редакції. Наприкінці 2009 року, а саме 03.12.2009р. було прийнято нове Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Ці положення були затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1317. Зокрема Положення про медико-соціальну експертизу визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізації яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.
В рамках діяльності Центру з надання правової допомоги при вирішенні конфліктів, які виникають під час проходження медико-соціальної експертизи, який координується Центром громадської адвокатури та Львівською асоціацією інвалідів за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» щодня звертаються громадяни щодо проблем застосування законодавства про медико-соціальну експертизу, у тому числі співвідношення та суперечності тих чи інших нормативно-правових актів.
Логічним продовженням вдосконалення правового регулювання щодо встановлення інвалідності має стати подальше прийняття нової Інструкції про встановлення груп інвалідності, яка конкретизує положення вищезазначених нормативно-правових актів (Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності). Зокрема, надалі актуальним є розмежування встановлення підгруп А і Б для першої групи інвалідності, уточнення порядку та строків проведення переогляду, вдосконалити критерії встановлення тієї чи іншої групи інвалідності. Вдосконалення Інструкції про встановлення інвалідності повинно стати черговим кроком до покращення правового регулювання відносин щодо встановлення медико-соціально-експертними комісіями інвалідності громадянам, які цього потребують.
Джерело : Соціально-юридичний портал
"Громадський простыр"
Публікації
0 коментарі:
Дописати коментар